Бесплатная база рефератов
Главная  |  Добавить работу  |  О прокте  |  Правила использования  |  Контакты  
Главная страница сайта База рефератовнаписать намКарта сайта

Реферат Правила техніки безпеки при опорядженні меблевих виробів. Протипожежні заходи. Подання першої медичної допомоги

Рейтинг реферата:

Правила техніки безпеки при опорядженні меблевих виробів.

Протипожежні заходи.

Подання першої медичної допомоги

Правила техніки безпеки при опорядженні

Для опорядження меблів застосовують легкозаймисті, вибухонебезпечні і токсичні розчинники, тому опоряджувальні дільниці і цехи мають відповідати будівельним, протипожежним і санітарним нормам.

Згідно з цими нормами опоряджувальні цехи розміщуються в приміщеннях, ізольованих від інших виробничих цехів, службових і побутових приміщень. В одноповерхових будинках їх розміщують біля зовнішніх стін, а в багатоповерхових — на верхніх поверхах.

Опоряджувальні дільниці у складі меблевих цехів обов'язково відділяють від виробничих дільниць інших категорій (щодо поже-жонебезпечності) протипожежними стінами, тамбурами-шлюзами, коридорами або сходовими клітками. Всі несучі і захисні конструкції мають бути вогнетривкими, переважно із збірного залізобетону. В прорізах внутрішніх стін або а стінах, що ведуть безпосередньо на сходові клітки, мають бути захисні протипожежні двері або ворота з вогнетривких матеріалів.

Бажано всі технологічні процеси опорядження максимально механізувати, щоб деталь якомога менше перебувала у відкритому приміщенні цеху.

Таблиця 16. Гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливої пари в повітрі

Розчинник

ГДК пари в повітрі робочих приміщень, мг/см'

Розчинник

ГДК пари в повітрі робочих приміщень, мг/см1

Амілацетат

100

Скипідар

300

 

Ацетон

200

Сольвентнафта

100

 

Бензин

300

Спирт

   

Бутилацетат

200

метиловий

5

 

Бензол

5

     

Вінілацетат

10

етиловий

1000

 

Гідроперекис гідропропил

       

бензолу (кумол)

1

протиловий

10

 

Дихлоретан

10

аміловий

10

 

Ксилол

50

     

ГАС

300

бутиловий

10

 

Метилацетат

100

     

Пропилацетат

200

Стирол

5

 

Пил лакофарбовий

 

Свинець

0,01

 

без домішки свинцю

5,0

Толуол

50

 
   

Уайт-спірит

300

 

з домішкою свинцю

0,01

Фенол

5

 
   

Формальдегід

0,5

 
   

Етилацетат

200

 

Покривати деталі і вироби методом розпилення і сушити їх треба у спеціальних камерах і сушарках, які не допускають виділення у робоче приміщення вибухонебезпечних і токсичних парів понад гранично допустимі концентрації (згідно з БН245-71). Нанесення лаків розпиленням найраціональніше здійснювати в електростатичному полі, бо робітник при цьому перебуває поза зоною розпилення. В опоряджувальних цехах має бути загальна і місцева вентиляція. Місцева вентиляція блокується з технологічним устаткуванням, щоб при відключенні вентиляції воно відразу ж відключалось.

Інструменти і пристрої, якими користуються в опоряджувальних цехах при ремонтних і налагоджувальних роботах, мають бути виготовлені з матеріалу, що не дає іскор при ударах.

Для опорядження меблів треба застосовувати матеріали, що випускаються лакофарбовою промисловістю і мають паспорт або сертифікат, які підтверджують можливість застосування їх.

Лакофарбові матеріали перед застосуванням їх перевіряють і дані зіставляють з паспортними або сертнфікатними.

Запаси лакофарбових матеріалів на робочих місцях в тому разі, якщо не налагоджено централізованої подачі їх, не мають перевищувати змінної потреби. Випорожнену тару з-під лакофарбових матеріалів відразу ж виносять з цеху. В разі розлиття лакофарбових матеріалів місце розлиття засипають піском і на певний час припиняють всі роботи, пов'язані з ліквідацією аварії.

Використані обтиральні матеріали в опоряджувальних цехах слід збирати в спеціальних металевих ящиках, які щільно закриваються кришками. Випорожнювати ящики треба не рідше ніж один раз у зміну. Використані відходи знищують.

До опоряджувальних робіт з лаками, емалями і розчинниками не можна допускати підлітків до 18 років.

Всі, хто працює в опоряджувальних цехах, періодично проходять медичний огляд. В опоряджувальних цехах треба мати набір засобів і медикаментів для знешкодження і нейтралізації дії шкідливих речовин.

Для приготування робочої суміші лакофарбових матеріалів використовують приміщення, обладнані нротивибуховими засобами і вентиляцією, яка забезпечує десяти-, дванадцятиразовий повітрообмін.

В цехах, де застосовують розріджувачі й розчинники, в яких є бензол, в разі витрати їх за зміну понад 100 кг треба обладнати централізований склад, з якого вони подаватимуться в цехи механізованим способом по герметично закритих і надійно заземлених трубопроводах, оснащених пристроями, які дають змогу перекривати окремі дільниці і лінії при несправностях або аварії в системі.

Для зберігання опоряджувальних матеріалів на одну робочу зміну в цеху треба передбачити спеціальне приміщення — комірку.

Недотримування правил приготування, зберігання і нанесення лакофарбових матеріалів призводить до забруднення повітря шкідливими (токсичними) парами їх розчинників.

Токсичність пари розчинників і лакового пилу, що утворюється при шліфуванні, залежить від концентрації його в повітрі. При малих концентраціях токсична дія пари майже невідчутна. Тому для охорони здоров'я робітників здійснюються профілактичні заходи. Зокрема, ставляться вентиляційні пристрої та пристрої для кондиціювання повітря. Ці пристрої можуть забезпечувати такий повітрообмін, при якому концентрація токсичної пари, газів і пилу в повітрі виробничих приміщень не перевищувала б гранично допустимих норм. В СРСР діють норми гранично допустимих концентрацій (ГДК)розчинників, що найчастіше зустрічаються, затверджені Міністерством охорони здоров'я СРСР 30 травня 1970 р. (табл. 16).

Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони — це такі концентрації, які при повсякденній роботі тривалістю не більше як 8 год протягом усього робочого стажу не викликають у робітників захворювань або відхилень у стані здоров'я, виявлених своєчасними методами досліджень безпосередньо в процесі роботи або у віддалені строки.

Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин в повітрі робочої зони, що подані в табл. 16, є максимальними. Тому підприємства і проектні організації мають добиватись зниження цих концентрацій повітря, особливо в робочій зоні.

Робочою зоною вважається простір висотою до двох метрів над рівнем підлоги або майданчика, де розташоване місце постійного або тимчасового перебування робітників. В разі недотримування норм гранично допустимих концентрацій можуть виникати професійні захворювання. Щоб уникнути токсичної дії пари, треба в усіх цехах створити санітарно-гігієнічні умови, в основі яких лежить своєчасний і постійний повітрообмін. Для цього всі опоряджувальні цехи обладнують підсиленою витяжною вентиляцією, а у виробничих приміщеннях, де виділяються шкідливі пари і пил, в першу чергу встановлюють місцеві відсмоктувачі (місцева вентиляція) для витягування забрудненого повітря безпосередньо з місць його виділення.

Місцева вентиляція найбільш ефективна, бо вона не дає змоги забрудненому повітрю поширюватись по всьому приміщенню.

Якщо забруднене повітря все-таки проникає в приміщення, то застосовують загальнообмінну вентиляцію (припливно-витяжну). Припливна вентиляція подає свіже повітря взамін забрудненого, що його видаляють місцеві відсмоктувачі і витяжні загальнообмінні вентилятори. При викиданні забрудненого повітря в атмосферу воно має очищатись у спеціальних фільтрах.

Для того щоб запобігти професійним захворюванням на дерматит і екзему треба:

перед початком роботи змастити руки вазеліном з ланоліном, потім протерти їх насухо;

користуватись спеціальними захисними пастами, які після закінчення роботи змивають з рук водою;

уникати миття рук в розчинниках і розріджувачах лакофарбових матеріалів;

після миття витирати руки досуха, особливо між пальцями;

на процесах, що супроводяться сильним забрудненням рук (ручне забарвлення, грунтування, порозаповнення, полірування), користуватися гумовими рукавичками.

Протипожежні заходи

Кожен виробничник повинен добре знати правила пожежної безпеки і суворо дотримуватись їх. Тому всі робітники і службовці відразу ж після того, як їх прийняли на роботу, проходять інструктаж з пожежної безпеки. Крім того, для підвищення знань робітників і службовців щороку на підприємствах провадять техмінімум з пожежної безпеки, а в цехах та на складах вивішують відповідні інструкції.

Дороги та проїзди на території підприємства мають бути справні, підступи і під'їзди до будівель та споруд — вільні, проходи та виходи в цехах — незахаращені.

Для куріння відводять спеціальні місця, де мають бути урни або бочки з водою. Протипожежний інвентар (ломи, лопати, відра тощо) вивішують на спеціальних щитах, встановлених на видних та легкодоступних місцях. В усіх цехах та складах мають бути первинні засоби гасіння пожежі (вогнегасники, ящики з піском, бочки з водою та відра). Спецодяг зберігають розвішеним у спеціальних приміщеннях. Забороняється залишати в кишенях спецодягу промаслений обтиральний матеріал.

За ступенем пожежної безпеки підприємства поділяють на п'ять категорій: А, Б, В, Г. Д. Найнебезпечніші підприємства категорії А, найбільш безпечні — категорії Д. Деревообробні цехи належать до категорії В, опоряджувальні до категорії Б. Деревина та її відходи пожежонебезпечні, тому на деревообробних підприємствах особливо суворо треба дотримуватись протипожежного режиму.

Цехи і склади пиломатеріалів систематично очищають від відходів. Прилади системи опалення, будівельні конструкції треба очищати від пилу. Курити та використовувати відкритий погонь у деревообробних цехах забороняється. На виконання вогненебезпечних робіт у цехах треба мати дозвіл пожежної охорони. У деревообробних цехах забороняється зберігати легкозаймисті рідини.

Всі робітники опоряджувальних цехів повинні знати правила пожежної безпеки та застосування первинних засобів гасіння пожежі, а також мають бути ознайомлені з пожежонебезпечними властивостями лакофарбових матеріалів, з правилами зберігання спецодягу і лакофарбових матеріалів, утримання та очищення робочих місць і устаткування, з причинами виникнення пожеж в опоряджувальних цехах.

Місце для куріння відводять за межами опоряджувального цеху. Ремонтні роботи в опоряджувальних цехах із застосуванням відкритого вогню дозволяється виконувати лише в неробочий час після старанного провітрення цеху, очищення від пилу та забезпечення місця роботи засобами вогнегасіння.

Відходи нітролаку не дозволяється викидати на звалище та в ящики для сміття, їх треба збирати в металеві ящики з щільними кришками, виносити з цехів і знищувати.

При експлуатації електричної мережі треба негайно усунути всі несправності, що спричинюють іскріння, нагрів проводів, коротке замикання. Підшипники електродвигунів регулярно змащують, а самі електродвигуни очищають від пилу, стружки, тирси. Забороняється використовувати некалібровані плавкі вставки Конвейєри, верстати, вентилятори, апарати, трубопроводи, кабіни необхідно надійно заземлити. Вентиляційні установки мають бути вибухобезпечними.

Підлогу в опоряджувальних цехах настилають з матеріалів вогнетривких і стійких проти розчинників.

Камери, призначені для нанесення та висушування лакофарбових матеріалів і в яких створюється висока концентрація парів розчинників, слід обладнати потужною витяжною вентиляцією.

В лакоприготувальних відділеннях не слід зберігати матеріали понад добовий запас.

Подавати лакофарбові матеріали до місць використання краще централізовано, через систему трубопроводів, в яких лак перекачується насосами.

Нітроцелюлозні і поліефірні лаки слід наносити в різних розпилювальних кабінах або лаконаливних машинах. При застосуванні цих матеріалів на одному і тому ж устаткуванні його треба щоразу вичищати і вимивати.

При застосуванні поліефірних лаків не можна змішувати каталізатор з прискорювачем, бо при цьому утворюється вибухонебезпечна суміш. Каталізатор слід зберігати в скляній або алюмінієвій посудині в окремому приміщенні.

Основним засобом для гасіння пожежі є вода, тому кожен цех меблевого підприємства має бути забезпечений водою для протипожежних цілей. Протипожежний водопровід має бути розрахований на високий або низький тиск. У водопроводах високого тиску напір води, потрібний для гасіння пожежі, створюється безпосередньо від гідранта за допомогою спеціально встановлених стаціонарних насосів. Стаціонарні пожежні насоси мають бути обладнані пристроями, які забезпечують пуск насосів не пізніше ніж через 5 хв після подання сигналу про виникнення пожежі. У водопроводі низького тиску потрібний для гасіння пожежі напір створюється пересувними пожежними насосами (автонасосами, мотопомпами).

Проте найраціональніше застосовувати спринклерні установки (водопроводи), які є на багатьох підприємствах. Спринклерна система складається з водопровідних труб, змонтованих під стелею. Вода в спринклерну установку надходить з двох живильників, один з яких діє автоматично. Спринклер має замок з мідних спаяних пластинок, які при підвищенні температури розплавляються, звільняючи клапан у спринклері. В цей момент автоматично подається сигнал про виникнення пожежі і одночасно здійснюється гасіння.

Крім того, для створення водяних завіс на дверних і віконних прорізах, щоб не допускати проникнення вогню в інші цехи й приміщення, застосовують дренчерні установки. Коли відкриваються засувки на дренчерних установках, вода надходить у розпилювальні головки і створює водяну завісу.

Для гасіння пожежі у виробничих приміщеннях, пов'язаних із застосуванням легкозаймистих рідин, застосовуються автоматичні установки хімічного пожежогасіння. При виникненні пожежі в зону горіння вводяться хімічні вогнегасні речовини з газо-пароутворювальною здатністю, які ліквідують пожежу.

Для ліквідації пожежі велике значення має своєчасне повідомлення про її виникнення. Тому на підприємствах встановлюються системи пожежної сигналізації. Найдоцільнішою є автоматична пожежна сигналізація. Всі робітники підприємства повинні знати місце знаходження сигналізації і правила користування нею.

Щоб запобігти нещасним випадкам в разі виникнення пожежі або аварії, необхідно своєчасно і швидко евакуювати людей. Для цього приміщення повинно мати достатню кількість евакуаційних виходів.

У містах, районах та на підприємствах є пожежна охорона.(Пра-цівники цієї служби провадять протипожежну профілактику, перевіряють виконання розпоряджень, а коли виникне пожежа, вживають заходів для негайної ліквідації її.

Щоб запобігти виникненню пожежі на виробництві, треба вживати заходів для усунення пожежної небезпеки під час виконання технологічних процесів та в окремих установках. Це можливо лише при взаємодії працівників пожежної охорони, інженерно-технічних працівників та всіх робітників і службовців підприємств. Для цього на підприємствах створено пожежно-технічні комісії на чолі з головними інженерами підприємства. Завданням комісії є зменшення пожежної небезпеки технологічних процесів, а також окремих установок та агрегатів.

На промислових підприємствах існують добровільні пожежні дружини (ДПД), які провадять роз'яснювальну роботу серед робітників та службовців щодо додержання протипожежного режиму, контролюють виконання протипожежних заходів у цехах. Члени добровільної пожежної дружини стежать за тим, щоб були справні первинні засоби гасіння пожежі, а в разі потреби викликають пожежну команду та вживають негайних заходів для гасіння пожежі.

За здійснення протипожежних заходів на виробництві відповідає керівник підприємства, у цехах — начальники цехів. За невиконання протипожежних заходів на винних накладають дисциплінарні стягнення, а також притягують до карної відповідальності.

Подання першої медичної допомоги

Подання першої медичної допомоги при нещасному випадку відіграє велику роль у дальшому лікуванні потерпілого. Першу медичну допомогу повинен вміти подати кожен робітник, який працює поруч з тим, кому завдано травму. Кожен з них повинен знати де знаходиться аптечка і засоби для надання першої медичної допомоги, а також вміти правильно ними користуватись.

Насамперед слід звернути увагу на стан потерпілого і його положення При незначних чи середніх травмах потерпілий може сидіти, при більш тяжких — лежати. При втраті крові, спаді серцевої діяльності помітне збліднення шкіри; посиніння свідчить про-утруднене дихання.

Іноді спостерігається короткочасна непритомність, спричинена раптовим недокрів'ям головного мозгу внаслідок спазму судин;, непритомність буває внаслідок сильного болю, переляку та страху.

З'ясувавши загальний стан потерпілого, треба оглянути всі частини тіла і визначити вид травми.

У разі удару потерпілого слід покласти, надавши його голові підвищеного положення, забезпечити йому спокій, покласти тугу марлеву пов'язку з холодним компресом або льодом, що зменшує крововилив і відшаровування шкіри.

Будь-яке поранення викликає кровотечу, яка залежить від величини і виду ушкоджених судин чи органа.

Якщо поранено руку чи ногу, треба швидко підняти ЇЇ; при цьому невелика рана закупорюється створюваним кров'яним згустком. Якщо не вдалося спинити кров, накладають стерильну пов'язку. Спочатку марлеву подушку щільно притискують до рани руками, а потім туго бинтують. Якщо крізь пов'язку просочилась кров, то зривати пов'язку не можна, а поверх неї трепа накласти вати і перебинтувати — це допомагає швидше зупинити кровотечу. Руки і ноги слід забинтовувати знизу вгору, тобто від кінцівок до тулуба.

Якщо кровотеча сильна, треба притиснути судину вище від місця поранення. Коли ушкоджено великі судини нижче від ліктя або коліна, слід максимально зігнути кінцівку в ліктьовому або колінному суглобі.

Найкраще зупинити артеріальну кровотечу джгутом, гумовим поясом, гумовою трубкою, поясом, рушником або іншими подібними матеріалами. Після зупинення кровотечі джгут трохи відпускають. Будь-який джгут можна тримати не більше як 1,5— 2 год, інакше нога чи рука може омертвіти.

При накладанні джгута чи перебинтовуванні кінцівки залишають відкритими для того, щоб спостерігати за кровообігом у них. Якщо бинт закладено надто туго, нігті синіють, а якщо правильно — зберігають рожевий колір.

Переломи характеризуються сильними болями, зміною зовнішньої форми кінцівки, а відкриті переломи — кровотечею. Після зупинення кровотечі на переламану кінцівку слід накласти спеціальну дротяну шину, а якщо її немає, з цією метою застосовують підручні засоби (дошки, бруски, фанеру та ін.). При переломі руки її можна зігнути в ліктьовому суглобі і прибинтувати до тулуба, а при переломі ноги ЇЇ прибинтовують до здорової. При переломі ребер накладають тугу пов'язку. Потерпілого з ушкодженим хребтом слід покласти на твердий щит животом донизу, а під плечі і голову підкласти подушку або згорнутий одяг.

При всіх видах переломів кінцівок треба фіксувати два сусідні суглоби, тобто вище і нижче від місця перелому.

При ураженні електричним струмом допомога потрібна негайно, до приходу лікаря чи іншого медичного працівника. Однак той, хто подає допомогу, повинен передусім захистити себе від дії струму. Для цього треба надіти гумові рукавички або обмотати руки сухою шерстяною, прогумованою чи синтетичною тканиною; під ноги підкласти сухі дошки, гумовий килимок, суху шерстяну тканину або синтетичний матеріал, а якщо є під руками гумове взуття, то взути його.

Всі предмети, якими користуватимуться при поданні першої .допомоги, мають бути сухими і не проводити електричний струм.

Щоб припинити проходження через потерпілого електричного струму, треба перерубати провід сокирою, лопатою чи іншим інструментом або відтягти потерпілого від проводу, намагаючись вхопитись за ті частини одягу, що не доторкаються до тіла. Звільнивши потерпілого від дії струму, йому слід відразу ж надати першу медичну допомогу. Якщо потерпілий непритомний, але дихає нормально, то щоб привести його до пам'яті, йому дають нюхати нашатирний спирт, обризкують водою, розтирають та зігрівають тіло, до ніг кладуть грілки. Якщо при електротравмі потерпілий перебуває у стані «уявної смерті» (стан глибокої непритомності, припинення дихання і серцевої діяльності), треба негайно розпочати оживлення його. Потерпілому треба робити штучне дихання і масаж серця протягом 2—3 год, а інколи й довше (до повернення свідомості і самостійного дихання або до появи ознак смерті — задубіння, трупні плями).

Штучне дихання можна здійснювати апаратом (типу РГіА-1, ПД-2) або вручну.

Досить ефективним способом штучного дихання є вдмухування повітря в рот або ніс потерпілого способом «рот до рота» або «рот до носа». При цьому потерпілого слід покласти на спину, підставивши свою руку під його потилицю. Рот потерпілого відкрити, звільнити від слизу і накрити марлею або хусткою. Після глибокого вдиху щільно прикласти рот до рота потерпілого і вдути повітря, затиснувши при цьому ніс потерпілого. Після кожного вдування рот і ніс потерпілого звільнюють для видиху. Частота штучного дихання не має перевищувати 10—12 разів на хвилину.

Якщо в потерпілого не працює серце, то одночасно з штучним диханням роблять масаж серця за допомогою легких ритмічних натискувань на грудну клітку. Після появи перших ознак життя штучне дихання і масаж серця іще продовжують протягом 10— 15 хв.

Список використаної літератури

1. Амалицкий В. В., Любченко В. И. Справочник молодого станочника по деревообработке.— М. : Лесн. пром-сть, 1984.— 239 с.

2. Бобиков П. Д. Изготовление художественной мебели.— М. : Высш. шк., 1988.— 288 с.

3. Кулебокин Г. И. Столярное дело.— М. : Стройиздат, 1987.— 144 с.

4. Кряпов М. В., Гулин В. С., Берилин А. В. Современное производство мебели.— М. : Лесн. пром-сть, 1986.— 263 с.

5. Никитин Л. И. Охрана труда в лесном хозяйстве и деревообрабатывающей промышленности.— М. : Лесн. пром-сть, 1985.— 359 с.

6. Черняк В. 3. Строительные уроки русских мастеров.— М. : Стройиздат, 1988.- 192 с.

7. Шумега С. С. Спеціальна технологія меблевого виробництва.— К. : Вища шк. Головне вид-во, 1981.— 242 с.

Комментарии к реферату Правила техніки безпеки при опорядженні меблевих виробів. Протипожежні заходи. Подання першої медичної допомоги

оставить комментарий 

Ваше имя:
Отзыв:
Защитный код






Как часто вы пользуетесь базой рефератов?


    Главная  |  Реклама на сайте  |  Карта сайта  |  Контакты